Проект "Віртуальний музей"
“Регіональний музей етнографії
сіл пониззя ріки Теребля “
Подружжя Володимир і Наталія Топех відкрили регіональний музей етнографії сіл пониззя річки Тереблі, в якому виробляються і продаються вироби майстрів Закарпаття. У приміщенні музею зібрано понад 300 експонатів, жіночий і чоловічий одяг, скатерті і рушники, ткацький верстат Кросна, побутові речі, що мають відношення до ткацтва і вишивки.
На екскурсії до музею приводять учнів місцевих шкіл, дитячих садків, туристів з різних регіонів України і з закордону. Всі відзначили необхідність існування такого осередку культури. Буштинська ЗОШ і Буштинська гімназія незабаром вже будуть проводити уроки по мистецтвознавству і праці в музеї етнографії. Детально розробляється програма проведення майстер-каласів з вишивки і ткацтва на стародавньому верстаті Кросна. В музейній експозиції представлений жіночій і чоловічій одяг, ткані вироби, рушники кінця ХІХ – ХХ ст., інші етнографічні речі. Всі експонати зібрані по селах, що розташовані по долині ріки Теребля – Буштино, Вонігово, Новобарово, Теребля, Дулово, Кричево, Угля, Колодне і Чумалево. В колекції музею, крім речових матеріалів, зберігається багато фотографій, що висвітлюють життя і побут селян поч. ХХ ст. у даному регіоні, матеріали про видатних людей селища Буштино.
Адреса: Закарпатська обл., Тячівський р-он, смт. Буштино, вул. Головна 110.
http://museum.dp.ua/participant038.html
Народний приватний музей «Сріберна земля»
Кількості експонатів, що зібрані на невеликій площі в 3-х музейних кімнатах, вистачило б, напевно на десяток виставкових залів, окремі з них – унікальні і могли б стати окрасою будь-якого столичного музею. Серед них – рукописне “Євангеліє” та ще 65 фоліантів релігійного змісту (ХVIII ст.), старовинна церковна чаша, ікона закарпатської школи живопису, перші українські гривні, рідкісні марки багатьох країн. Окрім цього, в музеї зібрано понад 200 зразків одягу, переважно гуцульського, 250 домотканих рушників, пряльні станки з мотовилами, велика кількість предметів домашнього вжитку (діжки, маслобойки, глечики, бербенички, розписані тарілки). Загалом експонати згруповані в 12 відділів - в залежності від тематики експозицій.
У музеї можна також помилуватися виставкою полотен закарпатського художника Тегзи В.В., який водночас є і власником музею. На картинах майстра – натюрморти із зображенням старовинних речей домашнього вжитку, культові споруди (дерев’яні церкви), пейзажі рідного краю.
Адреса: Закарпатська областьТячівський район, село Грушововул.Прикордонна, 2
Джерело: http://zakarpattyachko.com.ua/muzei-zakarpattya/narodnyj-pryvatnyj-muzej-sribna-zemlya
Приватний музей Йосипа Величка
У музеї зберігаються побутові речі, знаряддя праці, меблі кінця ХІХ початку ХХ ст. Але найбільшою є колекція возів, які є унікальними за своїм виглядом та технікою виконання. Власник музею сам займається реставруванням та виготовленням частин, яких не вистачає для реставрації тих чи інших експонатів.
Музей, за попереднім узгодженням, можна відвідати в будь-який час.
Адреса: м. Хуст, вул. Львівська, 158
Джерело: http://khust-miskrada.gov.ua/privatnij-muzej-velichka/
Музей-кузня «Гамора»
Точна дата заснування кузні в Лисичеві невідома. У 1760-х на цьому місці діяла потужня паперова фабрика (папірня) графа Телекі. Тоді вперше було використано силу води, яка приводила в рух вісім валів. А з 1850-х років почала діяти водяна кузня - збереглися тогочасні дані про виготовлення в ній сільськогосподарського реманенту. Майстрами в ній тоді працювали словаки, які мали в Лисичеві своє поселення. Тому зрозуміло, що конструкція "гамори" є аналогічною до таких "гамор" в Німеччині та Словаччині, які, очевидно, були типовими для території Австро-Угорщини.
Кузня працювала на повну потужність до 1990-х років, поки повінь 1998 року (та сама, що майже знищила Музей лісу і сплаву на Синевирі) не зруйнувала греблю, і кузня не зупинилася. Але після повені "гамору" взяли в довгострокову оренду підприємці, подружжя Віктора та Ольги Петровці. Власним коштом и силами вони збудували нову греблю, зробили капітальний ремонт будівлі самої кузні, зберігши первісний варіант її механізму.
Тепер "гамора" стала унікальним об'єктом. Маючи статус музею і пам'ятки ковальського виробництва, вона водночас діє і як нормальна кузня, де виготовляються звичайний реманент для мешканців Лисичева та довколишніх сіл: лопати, мотики, рогачки для винограду, аршови (заступи). Зрідка виготовляють підкови — на сувеніри для туристів. Як каже господар Віктор Петровці, на реманент їхнього виробництва завжди є "черга" бажаючих, адже такі куті інструменти надзвичайно якісні і довго служать.
Таким чином, лисичевська "гамора" є ЄДИНОЮ ДІЮЧОЮ ВОДЯНОЮ КУЗНЕЮ В ЄВРОПІ, де подібні "гамори" збереглися, але виконують лише функцію музеїв.
Адреса: Іршавський район, с. Лисичево(03144) 7-45-21, 2-18-70,2-40-49
Джерело: http://www.derev.org.ua/muzei/hamora.htm
музей старожитностей в селі Велика Уголька
В урочищі Зібрулуг села Велика Уголька Тячівського району знаходиться єдиний на Закарпатті музей старожитностей, де експонати можна взяти до рук та приміряти. Експозиція, що розмістилася в одній кімнаті, налічує близько двох сотень екземплярів, серед яких предмети домашнього вжитку (бербениці, шашовані, глиняні тарілки, дерев’яні ложки), одяг (домоткані сорочки, оздоблені вишивкою, гуні, вуйоші, бунди, фартухи), постоли, жіночі прикраси, весільна атрибутика (курагов, весільний вінок), дитяча колиска, вертеп, знаряддя праці та реманент (дерев’яний ціп, вила, чекан, теслиця, терниця, кросна, кужіль, веретено, мотовило), старовинні праски, ваги, ліхтарі, ікони, вишивані рушники, коріння та гілки дерев закручених чудернацьких форм.
Музей знаходиться у будинку Андрія та Ганни Регушів, які вже понад п’ять років збирають старожитності навколишніми селами. Ідея створення етнографічного музею належить племіннику господині Василю Регушу, ліснику Карпатського біосферного заповідника. Проводячи екскурсію, пані Ганна із гордістю заявляє, що музей відвідало вже пів Європи, та запрошує всіх небайдужих до сільської екзотики завітати в гості.
Адреса: с. Велика Уголька, урочище Зібрулуг. Час роботи: за домовленістюТелефон: +38 (098) 802-15-13
Джерело: http://ruraltourism.com.ua/index2.php/www.moryntsi.com.ua/?a=viewnews&id=557
Музей екології гір та історії природокористування Карпат
Музей екології гір започатковано у 90-х років минулого сторіччя, проте формування його експозиції триває до цього часу. Автором ідеї та безпосереднім натхненником створення Музею є директор Карпатського біосферного заповідника професор Ф.Д. Гамор, який доклав чимало зусиль для його становлення як еколого-освітнього та історико-культурного осередку.
Музейна експозиція складається з двох органічно поєднаних розділів – “Природа Карпат” та “Природокористування в Українських Карпатах”. У межах першого розділу в екологічному розрізі подається інформація про історію Карпатських гір, їх геологію, геоморфологію, основні типи ландшафтів, рослинний і тваринний світ, а також про гори загалом – як своєрідні феномени природи. Цей експозиційний розділ доповнюється акватераріумним комплексом, який містить діючу модель гірського водотоку з характерними водними і біляводними мешканцями та живу колекцію карпатської іхтіо-, батрахо- та герпетофауни.
У другій частині експозиції розкривається тема природокористування в Українських Карпатах – від початків колонізації, що розпочалася в пізньому палеоліті близько 20 тисяч років тому, і до наших днів. Показано унікальність і самобутність традиційних для цього регіону гірського землеробства, лісокористування, полонинського господарства, що є невід’ємною частиною культурного надбання українських горян.
Адреса: м. Рахів, вул Красне Плесо,77(03132) 2-21-93
Музей працює з 800 до 1700 (без вихідних), обідня перерва з 1200 до 1300. Для проведення екскурсій у святкові та вихідні дні звертайтесь попередньо за телефоном (03132) 2-29-14, (093) 6698278, (063) 8662168.
Плата за відвідування музею (за одну особу): 25 грн. - для дорослих, 18 грн. - для студентів, 12 грн. - для школярів
Плата за надання послуг гіда-екскурсовода в музеї - 100 грн. за екскурсійну групу.
Плата за надання послуг перекладача - 250 грн. за екскурсійну групу.
Джерело: http://cbr.nature.org.ua/museum.htm
Музей ткатцтва
Музей ткацтва – дивовижний за своїм внутрішнім змістом і цікавий за історією створення. Діє при загальноосвітній школі в с.Великі Береги Берегівського району. Виник і функціонує завдяки ініціативі директора школи та її учнів. Всі музейні експонати – старовинні речі, дбайливо збережені батьками школярів і перенесені у музейну кімнату самими дітьми. Серед них – чудова колекція старовинної вишивки на домотканому полотні, вік якої понад 130 років. Народні візерунки до сьогодні зберегли яскравість кольорів. А ще – ціла полиця найрізноманітніших прасок, якими користувалися закарпатські господині, багато глиняних глечиків, різних за формою та призначенням та інші речі домашнього вжитку.
Родзинкою музею є старовинні веретена і ткацькі верстати , за якими дівчатка старших класів на уроках виробничого навчання освоюють призабуте ремесло своїх прабабусь, старанно відтворюючи збережені візерунки на скатертинах та рушниках. Чудові вироби учнів не тільки експонуються в музеї ткацтва, а й на запрошення організаторів етнографічних виставок за кордоном виставляються у багатьох містах Угорщини, Словаччини, Польщі.
Адреса: Закарпатська область,Берегівський район, с. Великі Береги, Тел. (03141) 2-20-79, 9-62-23, 9-62-89.
Джерело: http://zakarpattyachko.com.ua/muzei-zakarpattya/muzej-tkatctva
